Сьогодні 67-річчя святкує Мирослав Дочинець

Його книжки передають із рук у руки, розбирають на цитати й шукають у них відповіді, коли життя стає надто складним.
Сьогодні Мирослав Дочинець — один із найпопулярніших українських письменників сучасності, філософ, журналіст, видавець святкує 67-річчя.
Він упевнено займає провідне місце в списку найпопулярніших авторів сьогодення, а його твори б’ють рейтинги продажів в усіх книгарнях України.

У літературному колі ім’я Мирослава Дочинця почало активно лунати в вісімдесятих роках. Йому належить авторство понад двадцяти книжок (“Світован”, “Хліб і шоколад”, “Лад”, “Місячна роса”, “Руки і душа” та ін.), більшість з яких стали українськими бестселерами.

Найбільшу популярність серед співвітчизників набула книга “Многії літа. Благії літа” — заповіти 104-річного карпатського мудреця про те, як прожити довге, здорове та щасливе життя. Вона увійшла в топ найпопулярніших українських видань за рейтингом “Книга року-2010”.

Не менше привертають увагу читачів і такі книги Мирослава Дочинця, як “Вічник. Сповідь на перевалі духу”, “Криничар” та “Горянин. Води Господніх русел”. Ці твори влучно називають трьома духовними братами.

Окрім книжок для дорослих, він пише і для дитячої аудиторії: “Бранець Чорного Лісу”, “В’язень замку Паланок”, “Напутні дари – для дітвори”.

Прозою цього письменника із Закарпаття все більше цікавляться за кордоном, а його репутація талановитого митця виходить на міжнародний рівень. Романи “Лис” та “Вічник” планують перетворити на кінофільми.

Його роботи перекладаються на іноземні мови, зокрема англійську, польську, словацьку, італійську та навіть японську.

За плідну і самобутню творчу діяльність Мирослав Дочинець відзначений низкою літературних премій, в тому числі трьох міжнародних. Він – «Золотий письменник України», та «Журналіст року Закарпаття» (1998 р.), нагороджений золотим хрестом «Козацька слава».

У 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. За книги «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» став лауреатом премії «Українська книжка року» в номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури»(2016).

Він народився у Хусті в родині вчителів. Письменником хотів стати ще до того, як добре вивчив абетку. У шостому класі його твори вже друкували, а в дев’ятому вони принесли хлопцеві перемогу в літературному конкурсі.

Мирослав закінчив факультет журналістики Львівського університету, працював у газетах, а 1989 року видав першу книжку «Гірчичне зерно». Згодом заснував «Новини Мукачева» та видавництво «Карпатська вежа», у якому побачили світ сотні видань українських авторів.
Попри можливість осісти у великих містах чи за кордоном, Мирослав Дочинець залишився в Мукачеві — місті своєї дружини, дітей та онуків. Свій вибір пояснює просто: «Тут моє серце».
Одна з найважливіших зустрічей у його житті сталася не в редакції.
Молодий журналіст упорядковував занедбану ділянку на Поповій горі біля Мукачева. Знайомий привів допомогти свого діда Андрія, якому було вже за вісімдесят. Старий знав цілющі трави, легко знаходив у лісі потрібні саджанці й одного разу передбачив грозу, відчувши запах риби з Латориці за кілька кілометрів.
Вечорами вони сиділи під розлогим горіхом. Андрій Ворон розповідав про захист Карпатської України, роки переховування в лісах, навчання травництва, далекі мандри та каторгу на Колимі. Мирослав слухав і занотовував.
На запитання молодих, чи не набридло йому так довго жити, Ворон відповідав: неважливо, залишилося сто днів чи сто років — кожен із них він прожив би в тихій радості.
Андрій Ворон прожив 104 роки. Після нього залишилася валіза списаних аркушів. Із цих записів та давніх розмов народилася книжка «Многії літа. Благії літа» — заповіти про те, як прожити довге життя у здоров’ї, радості та злагоді із собою.
Карпатський мудрець став і героєм роману «Вічник. Сповідь на перевалі духу» — історії людини, яка пройшла крізь тюрми, ліси, табори й випробування цілого століття, але зберегла себе. Цього року «Вічник» вийшов на великий екран.
У «Криничарі» Мирослав Дочинець розповів про сироту, який завдяки праці та знанням став найбагатшою людиною Мукачівської домінії, але зрозумів: справжнє багатство має служити людям. За романи «Криничар» і «Горянин» письменник отримав Шевченківську премію.
«Художня книга є автобіографією душі письменника», — говорить Дочинець. Найбільше свого внутрішнього світу він вклав у романи «Мафтей», «Діти папороті» та «Горянин».
Його книжки перекладені багатьма мовами — від польської, словацької та угорської до французької, італійської, англійської й японської. Але головною нагородою письменник називає не премії, а читачів.
Ще 2020 року він писав: «Розмовляти, писати і думати тільки українською — нині це наш другий фронт. А може, й перший». А про нинішню боротьбу говорить: «Не питай, коли закінчиться війна. Плекай у собі дух боротьби».
Коли Мирослава Дочинця запитали, над чим він працює, письменник відповів лише двома словами: «Над собою. Завжди».
Бажаємо Мирославові Дочинцю міцного здоров’я, нових книжок, вдячних читачів і многії літа — благії літа!

Like

Читати ще